Ось тільки подивився і завжди думав, що щойно заведу стабільний блог, буду в такі моменти обовʼязково писати свої думки з приводу побаченого. Не просто побаченого, після якого ліг спати, а саме після такого.
Почну одразу з фіналочки: фільм для мене 10 з 10, тож ідіть дивитися, якщо ви це читаєте.
А я поки сам для себе лишу свій коментар. І прочитаю його років так за десять, і подивлюся фільм зі своїм сином.
А написати я вирішив про цей мульт саме тому, що він лишив у моїй душі те саме відчуття, яке в мене було від перегляду першого фільму Pixar, який я подивився. «Корпорація монстрів». І передивлявся я той фільм багато разів. Звісно, Лайтіра я так до дірок не затиратиму: час не той, та й часу вже не так багато, як раніше. Ну і не було тоді такого інтернету, щоб я міг щовечора собі щось вибрати. Це зрозуміло.
Але саме від таких мультиків на душі стає тепло. Так, є трохи руйнувань, але роботів, а не людей. Що дуже тішить.
Єдиний, кого вбили, – це лиходій. Але й тут не все так однозначно.
Веселі жарти, особливо кіт порадував. Я справді сміявся. Хоча мультик розрахований на дітей. Анімація не зовсім крута і нова, але вона саме така, до якої ми звикли в «Історії іграшок».
Сюжет розгортається поступово, і найголовніше – мультик не поспішає закінчуватися. Він не півтори години, а майже дві, що робить його дуже і дуже крутим.
Я встиг проникнути в атмосферу. Дякую перекладачам і озвучці.
І найголовніше: мультик учить нас, що навіть якщо в тебе не найсильніша команда, але ти повіриш у них, то ви зможете подолати багато що. Друзі і сімʼя дуже важливі. Особливо якщо друзі стануть твоєю сімʼєю.