Вмикайте «куб», щоб створити атмосферу:
Уявімо найкращий варіант:
Ви досягли того віку, коли можете не працювати. Не обовʼязково, що це буде в шістдесят пʼять чи сімдесят, це може статися і набагато раніше. Сама суть пенсії і взагалі відпочинку в тому, щоб мати можливість робити все, що заманеться, і коли заманеться. Навіть якщо це «робити» означає нічого не робити, і навпаки – якщо це означає сидіти добами в гаражі і майструвати статую трансформера, яку ніхто і ніколи не оцінить, а нащадки продадуть або розпиляють. З цього приводу хотів би розповісти вам одну притчу:
Про діда і бджіл
Жив собі чоловік, який усе своє життя не займався нічим, окрім бджіл. Він прожив довге життя, девʼяносто девʼять років. І ось коли настав його час, до нього, що лежав на смертному одрі, прийшли люди попрощатися. Бо його знало все село. Його спитали: діду Іване, ви все життя займалися тільки бджолами. Скажіть, що в житті головне?
Дід: «Хлопці. Усе дурня, крім бджіл!»
Трохи полежавши, подумавши, дід уже помираючи, на останньому подиху:«А якщо подумати, то і бджоли – дурня», сказав дід і помер.
Кінець
І ось ви встаєте зранку, не тому що хочете, а тому що просто звикли. Вмиваєтеся, нікуди не поспішаючи вдягаєтеся і снідаєте. Попереду день, він повністю ваш. За своє життя ви заробили достатньо грошей, щоб смачно їсти і солодко спати, вивчили дітей і бачите їх тепер зовсім рідко. У них своя сімʼя і свої проблеми. Дружина або чоловік уже не скажуть вам нічого нового. Мабуть, настав час зробити все те, чого хотілося все життя.
– Можливо, пожити біля моря?
– Побудувати дім самому?
– Відреставрувати автомобіль або мотоцикл?
– Навчитися грати на піаніно?
Один мій знайомий каже, що коли дійде до пенсії, він сидітиме на ґанку і цілий день куритиме коноплю. Вирощуватиме її. Такий собі фермер.
А я вже зараз пишу список справ, які хотів би зробити «потім». Тільки ось питання: чи правильно це? Невже треба все життя терпіти і робити те, чого зовсім не хочеться, а те, що треба? Щоб потім, можливо, якщо дозволять сили і здоровʼя, якщо будуть успішні і самостійні діти, якщо заробите достатньо грошей, якщо не настане кінець світу, якщо робота закінчиться і буде час займатися чимось іншим – а може, ви до кінця своїх днів проведете на роботі? Чи правильно це все? І чому так багато «якщо»? Невже ваше щастя має залежати від цих «якщо»?
Почніть свій список! Запамʼятовуйте або запишіть те, чим би ви насправді хотіли зайнятися і що зробити. Життя минає, що буде після нього, ніхто не знає. Може, буде другий шанс? Може, ви спостерігатимете збоку? А що, як далі тільки порожнеча і немає нічого попереду… А ви все чекали і чекали, коли закінчаться ці «якщо». І нехай на коротеньку мить перед смертю, або, можливо, вже після неї, вам стане сумно – сумно від того, що ви так і не дочекалися кінця цих дивних «якщо», нескінченних, безжальних «якщо».
Я всім вам бажаю знайти в собі сили і час зупинитися і очистити свою голову. Самому собі дозволити знищити ці «якщо».
А прикладом вам стану я. Не те щоб я хвалився, але я давно хотів написати цю статтю, хотів посидіти і пофілософствувати, відкинувши всі «якщо». Це зробив. Ось буквально десять хвилин тому. За цей час тричі програла приємна мелодія. Я розслабився. Отримав задоволення, зазирнув у самого себе. Лишилася моя праця на папері, приємна праця. Я буду нею пишатися, і навіть якщо всі скажуть, що все дурня, крім бджіл, для мене це матиме значення. Сподіваюся, і для вас щось завжди матиме значення.
А тепер трохи смішного про пенсію:
P. S. На цю працю мене надихнула така історія:
Кілька друзів-собутильників віком від сорока шести до сімдесяти шести років були визнані винними в крадіжці коштовностей на суму двадцять мільйонів фунтів.
Коли поліція перевірила сховище, то не знайшла нічого, крім пилу, сміття і розкиданих інструментів – так чітко спрацювали хлопці. Ось, до речі, їхнє фото:
Вік злочинців, нахабність крадіжки і те, як їх упіймали, потішили і шокували англійців однаковою мірою.
Ось найголовніші деталі історії:
– Сімдесятишестирічний Браян Рідер використав свій пенсійний квиток, щоб дістатися до місця крадіжки.
– Крадіжку планували три роки, а місцем планування був паб у північному Лондоні.
– Банда замаскувалася під робітників, потім спустилася в шахту ліфта і копала два дні.
– Старі прибрали камери безпеки всередині будівлі, але забули про зовнішні. Завдяки цьому поліція змогла вистежити сімдесятишестирічного Джона Коллінза, який дратував решту, бо постійно засинав на шухері.
– Під час стеження поліція побачила, що вони хвалилися в пабі своїм успіхом.
– Поліція знайшла книжку «Криміналістика для чайників» у будинку одного з дідів.
– Старі сховали награбоване в різних схованках, таких як кладовище або КАСТРУЛЯ. Однак знайдено тільки третину.
Слідчий сказав, що вони останні аналогові злочинці в цифровому світі.